У наш час щораз сильнішими є намагання внести зміни до Конституції в частині, що говорить про сім’ю, і включити в поняття сім’ї різного роду союзи, які не мають з нею нічого спільного. Такі тенденції не мають під собою ані логічного пояснення, ані раціонального підґрунтя.
Read in English: A «MERCEDES» CAR OR A ONE-WHEEL WHEELBARROW?
Адже сім’я – це не просто термін у Конституції чи в інших офіційних документах. Це велична інституція. Свій авторитет вона здобувала віками. Віками викристалізовувалася його сутність. На основі пройденого шляху сьогодні можемо констатувати те, що творить зміст сім’ї, і на тій же ж основі можемо відрізнити сім’ю від будь-яких інших типів відносин.
Отож, найперше сім’я – це союз між чоловіком і жінкою. Це зустріч двох начал, які є між собою рівними у гідності, але разом з тим абсолютно відмінними за змістом. До речі, ця різниця є очевидною, і заперечувати її можуть хіба що фізично сліпі, психічно нечутливі або духовно черстві люди. І ось це єднання через спільність життя і взаємодоповнення у різноманітності творить нову спільноту, нову дійсність. Звичайно, бувають випадки, коли люди не зуміли збудувати цю дійсність, коли вони не в змозі перенести ті виклики, які перед ними ставить життя – і розходяться. Але це аж ніяк не перекреслює тої правди, що сім’я – це єднання чоловіка та жінки, і воно має за ціль існувати все життя.
Винятковим покликанням і завданням сім’ї є народження і виховання дітей. Жодна інша інституція не має цього вписаним у свою природу. Тому всі інші інституції лише беруть участь і допомагають сім’ї сповняти це величне завдання. Знову ж таки, можна зауважити, що часом діти є невихованими через занедбання батьками свого сокровенного покликання. Або є подружжя, які з різних причин не можуть народити своїх дітей. Однак, ці випадки не перекреслюють тої правди, що лише подружжя – союз чоловіка та жінки – здатне народжувати дітей, і лише воно має усі передумови, щоб виховувати їх у гармонійній атмосфері.
Не можна забувати також про важливу функцію, яку виконує сім’я для суспільства. Лише ті суспільства, в яких є міцні сім’ї, побудовані на високих ідеалах, на передаванні з роду в рід цих ідеалів, можуть протистояти різним навалам – політичним, ідеологічним, моральним та ін. І наш народ неодноразово досвідчив це впродовж своєї історії. Той, хто рветься знищити основи інституту сім’ї, наносить суспільству велику шкоду.
Ось це є основні характеристики тої дійсності, яку називаємо сім’єю. Відтак постає логічне питання: а що з цього всього можна зустріти в одностатевих союзах? Нічого! А отже немає жодних підстав називати такі союзи сім’єю. Для них треба шукати іншу назву, а не впихати їх у визначення сім’ї, руйнуючи тим самим його зміст. Часто ми чуємо термін «традиційна» сім’я. Я вважаю, що таке висловлювання є неправильне. Адже у контексті написаного вище бачимо, що сім’я – це сім’я; це інституція, яка має свої невід’ємні характеристики. Тому все те, що хтось пробує впхати в поняття нетрадиційності – просто не є сім’єю! І не треба тут підмінювати поняття.
Варто також сказати, що свою природу і благо сім’я довела впродовж віків. Вона має своє надбання, авторитет у людства, тому заслуговує на місце в Конституції. Якщо якийсь інший союз мав би набути такого статусу, то і він має показати своє незаперечне благо для суспільства й для людства. На це потрібен час. Але всі розуміють, що у випадку одностатевих союзів таке неможливе, тому і намагаються прикритися шапкою сім’ї.
Це подібне до того, як трутні користають із праці бджіл.
Це виглядає так, ніби хтось має тачку з одним колесом. Але йому дуже подобається слава, повага, привілеї, якими користуються у світі автомобілі марки «Мерседес». І ось він вимагає від суспільства визнати його тачку мерседесом, та ще й на законодавчому рівні дозволити йому гасати по автострадах.
Фото: eg.all.bi
